Церковні календарі вдома – одна з давніх галицьких традицій, про яку ще, здається, ніхто зі сучасних фольклористів, що з добрим гумором чи злою іронією їх описують, не згадував. А вони були, принаймні в селах, чи не в кожній порядній родині навіть за розгулу атеїзму! 

Плюс-мінус 50-річні ще мали би пам’ятати їх у вигляді не завжди якісних чорно-білих світлин, які за радянщини в потягах продавали «німі». Придбати їх можна було й з-під поли в якомусь зі закутків на місцевих ринках. Наші світлої пам’яті бабці тішилися ними, як дітлахи подарунками на святого Миколая, який тоді «приходив» уночі на 19 грудня.

Потім наприкінці року, для різних конфесій, їх друкували газети, яких на Тернопіллі свого часу було кількадесят, якщо не більше сотні. Коли стали повноколірними, тими церковними календарями, особливо надрукованими на кращому за газетний папері, галичани теж не гордували.

На відміну від газет, які майже витіснили інтернет-видання, попри те, що будь-яке релігійне свято тепер можна заввиграшки загуглити, традиція купувати церковний календар на прийдешній рік не канула в Лету. Тепер придбати їх – просто й безпроблемно, чи в храмах, чи в поодиноких газетних кіосках, що ще залишилися.

Тернопільсько-Зборівська митрополія УГКЦ цьогоріч ілюструвала календар на 2025 рік відомими іконами Тернопілля. (До слова, вважається, що чудодійні властивості мають понад 20 ікон у нашій області). Відрадно, що більшість з 12-ти ікон, згаданих у календарі, зберігаються в храмах Тернопільського району.

Зокрема, чудотворні ікони Теребовлянської та Тернопільської Пресвятої Богородиці можна вшанувати в Архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в середмісті Тернополя. Намір помолитися перед Зарваницькими чудотворними іконами Пресвятої Богородиці та Розп’ятого Спасителя – добра нагода ще раз (або вперше) навідатися до одного з найвідоміших сіл Теребовлянської громади.

Бережанську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці вважають однією з найстаріших пам'яток візантійського іконопису Галичини. На початку 16-го століття шляхтич Олександр Сенявський привіз її до Бережан як подарунок Папи Римського. Образ довго зберігали в замковій каплиці містечка, а в 1831 році з урочистостями перенесли до храму Святої Трійці на Ринковій площі, де перебуває й донині. Ще до початку переслідування УГКЦ Бережанську ікону прикрашали 39 вот. Найстарша з них була датована 1567 роком. У 2008 році Папа Бенедикт XVI своєю грамотою дозволив відновлення відпустів до Бережанської чудотворної ікони Божої Матері.

Не всі знають, що Буцнівська чудотворна ікона Матері Божої є копією відомої Ченстоховської в Польщі. У 1729 році її подарував громаді тодішнього містечка Буцнів (тепер – село у Великоберезовицькій громаді Тернопільського району) староста Матвій Цивінський. 25 січня 1737 року її чудотворність особливою грамотою підтвердив Львівський унійний митрополит Атанасій Шептицький. Іконі, що зберігається в місцевому храмі Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, приписують понад сто чудесних зцілень.

Історія ікони Божої Матері в Ратищах (Залозецька громада Тернопільського району) сягає 16-го століття й могла б стати сюжетом для детективної повісті. Оригінал, обрамлений коштовностями(вотами), які віряни жертвували за зцілення, місцеві втратили під час Першої світової війни, коли село захопили австрійці. Припускають, що він став частиною чиєїсь приватної колекції десь за кордоном, бо в сучасних музеях Австрії його нема. Ікону відновили за копією, що збереглася. Тепер у Свято-Успенському храмі – аж чотири образи Ратищівської Матері Божої. Найстаріший, якому понад 300 років – зліва біля входу. Другий – за вівтарем на горному іконостасі. Третій, що дивом вцілів у пожежі – за престолом. Його опускають під час служіння молебню до Матері Божої. Четверту ікону у 2009 році створив художник з Бережан Ярослав Крук. Щороку 27-28 серпня в Ратищах відбувається проща до чудотворної ікони, на яку приїжджають віряни з різних куточків України, щоб поклонитися святині.

Безперечно, вірити-не вірити, святкувати-не святкувати – це особиста справа кожної людини, але, окрім свого безпосереднього призначення, такий календар може стати доброю спонукою пізнати малу батьківщину, і Тернопільський район, зокрема. Запланувати на 2025-й приватні паломництва чи короткі мандрівки – непогана ідея, коли планувати щось масштабніше, з відомих причин, не випадає…