Дитина, яка стала свідком насильства, зіштовхується з глибокими і довготривалими наслідками для власного психічного здоров'я та розвитку. Перш за все, вона втрачає б
азове відчуття безпеки й захищеності.
За таких умов дитина перебуває в постійному стані тривожності, відчуває безпорадність і часто не може чітко висловити, що саме її турбує. Її поведінка змінюється: вона може стати замкнутою або, навпаки, проявляти надмірну агресивність – у школі, побуті, стосунках з однолітками чи у поводженні з тваринами. Свідчення насильства – це також форма травматичного досвіду, який не минає безслідно.