105 років тому, 1 листопада 1918 року, була утворена Західноукраїнська Народна Республіка, яка проіснувала усього 257 днів, але навічно вписана в золоту книгу історії становлення нашої країни та стала однією з найяскравіших її сторінок.

      Перша світова війна йшла до завершення. Антанта стояла на кордонах Австро-Угорщини і от-от могла увійти на територію імперії Габсбургів. Щоб запобігти розпаду Габсбурзької імперії, 16 жовтня 1918 р. цісар Карл видав маніфест про перебудову імперії на федеративних засадах. Українці почали виступати за створення на західноукраїнських землях власної держави.

       У вересні-жовтні 1918 року у Львові було створено Український Генеральний Військовий Комісаріат, а також Українську Народну Раду, яка представляла всіх українців колишньої Австро-Угорської імперії. Саме вона і проголосила 19 жовтня утворення Української держави на теренах Галичини, Буковини і Закарпаття.

       На мапі центрально-східної Європи зʼявилась нова держава. Президентом обрали Євгена Петрушевича.

       Рада, керуючись правом українського народу на власну державу, звернулася до австрійського уряду з питанням про передачу їй усієї повноти влади в Галичині та Буковині, на що отримала категоричну відмову. І тоді було вирішено взяти владу у Львові збройним шляхом. В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року стрілецькі частини, очолювані сотником Дмитром Вітовським, зайняли всі найважливіші урядові установи в місті. В історичному документі «Відозва Української Національної Ради від 1 листопада 1918 року» зазначалося:

       «Український народе! Голосимо тобі лист визволення з неволі. Віднині ти господар своєї землі. Вільний горожанин своєї держави. Український народе, доля України у твоїх руках. Ти станеш, як непобідний мур при українській національній раді».

       11 листопада був створений уряд — Державний секретаріат, а 13 листопада Рада затвердила «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої австро-угорської монархії». Цим законом, фактично Конституцією, встановлено офіційну назву держави – Західноукраїнська Народна Республіка, герб ("зображення золотого лева на синьому фоні") та її кордони: "Простір Західно-Української Народньої Республіки покривається з українською суцільною етнографічною областю в межах бувшої австро-угорської монархії, – то є з українською частиною бувших австрійських коронних країв Галичини з Володимірією і Буковини, та з українськими частями бувших угорських столиць (комітатів): Спиш, Шариш, Земплин, Уг, Берег, Угоча і Марморош".

      Загалом, утворена ЗУНР охоплювала близько 70 тис. кв. км. території з населенням 6 млн (у тому числі 71% українців, 14% поляків, 13% євреї, 2% угорців, румунів та інші. За конфесіями поділ був таким: 62 % – греко-католики, 18 – римо-католики, 13 – іудеї, 6 – православні).

       Із перших днів влада ЗУНР активно розбудовувала державу: ухвалені закони про створення Української Галицької Армії, організацію судочинства, державну мову і громадянство, а також запроваджено державну монополію на продаж основних видів промислової продукції і продуктів харчування, введено 8-годинний робочий день тощо. Започатковано зовнішньополітичну діяльність — відкрито низку посольств і дипломатичних представництв у країнах Західної Європи й Америки. Проте одним з найбільших успіхів лідерів ЗУНР стало проголошення Акту Злуки 22 січня 1919 р. та об’єднання всіх українських земель в одній державі.